Високий вміст заліза у воді, що добувається з підземних свердловин, є швидше правилом, ніж винятком двовалентну оксид заліза є однією з найпоширеніших речовин на землі. Завдяки здатності розчинятися у воді воно легко змішується з нею і набуває найрізноманітніших хімічних форм.
Втім, за даними багатьох авторитетних міжнародних організацій, залізо, що міститься у воді не являє особливої небезпеки для здоров'я людей. Фахівці Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ) вказують як гранично допустимі концентрації заліза 2 мг на літр води, що досить багато. Вода з таким вмістом заліза виглядає явно «іржавою» і має огидний смак. Вона практично непридатна для вживання за своїми смаковими властивостями, тому масштабні дослідження щодо небезпечного впливу на здоров'я людей води з більш високим вмістом заліза не проводилися. Адже пити таку воду попередньо не пропустивши через фільтр від заліза просто неможливо.
Однак наявність навіть абсолютно безпечної кількості заліза у воді погіршує її властивості, тому більшість власників заміських будинків і дачних ділянок намагаються купити фільтр для знезалізнення води в свердловині При цьому було відмічено, що вода з колодязя завжди містить менше двовалентного оксиду заліза, ніж вода з підземної свердловини, пробуреної недалеко від нього ж. Завдяки вільному контакту води в колодязі з киснем з атмосферного повітря відбувається природне окислення заліза, і його концентрація у воді знижується на жаль, цей процес відбувається дуже повільно й не забезпечує повного видалення розчиненого заліза, тому для очищення води з підземних джерел доводиться застосовувати більш ефективні способи.
Перш за все, необхідно з'ясувати, в якому з видів присутнє залізо у воді. Двовалентне залізо може також зустрічатися у воді в трьохвалентній, колоїдній, розчиненій органічній або навіть бактеріальній формі. Кожна з них по-своєму впливає на воду, а виявити точний її хімічний склад з визначенням кількості й форми заліза, що містится, можна шляхом аналізу.
Жовтувато-бурий іржавий колір води найчастіше свідчить про наявність розчиненого або колоїдного заліза. Воно не утворює осаду, тому за допомогою фільтра від заліза видалити колоїдне залізо у воді неможливо. Тривалентна його форма зазвичай не розчиняється у воді і при тривалому відстоюванні осідає на дно у вигляді осаду, подібним чином поводиться і двовалентне залізо, однак воно практично не забарвлює воду, а осад має червоно-бурий відтінок.
Така особливість дозволяє очистити воду від заліза дво- і трьохвалентної формі за допомогою відстоювання. Однак через часточки заліза дуже маленьких розмірів цей процес проходить повільно. Його можна використовувати в домашніх умовах при відсутності інших, більш дієвих способів очищення. При цьому одночасно можна задіяти метод окислення, для підвищення швидкості якого використовують аерацію, очищають воду в ємності насичують киснем за допомогою компресора, що подає великий потік повітря залежно від обсягу води, що обробляється, застосовують побутовий акваріумний компресор або більш потужну промислову модель.
В середньому очищення порівняно невеликої кількості води методом відстоювання і окислення з використанням штучної аерації може займати від одного до семи днів, а іноді і більше в залежності від того, який тип заліза міститься у воді. В промислових обсягах очищення води застосовують активні хімічні окислювачі, що дозволяють помітно прискорити процес окислення. Це може бути перманганат калію, озон, перекись водню або хлор. Крім основного завдання вони ще й знищують мікроорганізми, що містяться у воді, проте такий спосіб очищення не дозволяє повністю позбутися від заліза у воді. Крім того, хімічні речовини-окислювачі є шкідливими для здоров'я , а процес відстоювання з окисленням занадто складний і займає багато часу, тому останнім часом його практично повністю витіснили більш сучасні методи очищення води.
Наприклад, технологія каталітичного окислення, при якій для зменшення концентрації заліза у воді використовують хімічний реагент діоксид марганцю. Такий спосіб водопідготовки користується великою популярністю, проте необхідна для нього марганцева засипка обходиться дорого, а в разі наявності у воді органічного заліза ефективність каталітичного окислення різко знижується. Залізо в такому стані створює особливу плівку на поверхні гранул каталізатора, не даючи їм вступати в хімічну реакцію. Метод очищення з використанням діоксиду марганцю також неефективний, якщо у воді міститься більше ніж 10-15 міліграмів заліза на літр.
Для таких випадків більше підходить іонообмінна система очищення води від заліза, яка заснована на абсорбуванні іонів заліза в двухвалентної формі за допомогою катіонів синтетичних смол. Такий метод відрізняється високою ефективністю навіть при дуже високій концентрації у воді двовалентного заліза. Найкращого результату можна досягти за допомогою зворотноосмотичної технології очищення, яка дозволяє позбутися абсолютно від усіх домішок, довівши склад очищеної води практично до рівня дистильованої.
Втім, всі перераховані методи знезалізнення води, що добувається з підземних свердловин, можуть застосовуватися в побутових умовах. Вибір конкретного фільтра від заліза залежить від хімічного складу води, виду розчиненого в ній заліза і фінансових можливостей замовника. Методи аерації та відстоювання є найбільш дешевими, тому ті, хто готовий змиритися з вельми низькою швидкістю процесу, найчастіше використовують нескладні фільтри для видалення заліза, що складаються з ємності-відстійника, компресора і декількох кранів з їх допомогою можна отримувати питну воду цілком прийнятної якості без великих витрат.
Якщо дозволяють кошти, краще придбати набагато більш продуктивну і ефективну станцію знезалізнення для приватного будинку - іонообмінного, каталітичного або зворотноосмотичного типу і забезпечити себе необхідною кількістю якісної води, повністю очищеної від заліза та інших домішок.
