Дефіцит прісної води - феномен, знайомий людству здавна. Історії відомий не один факт відсутності питної води, яка спричинила кризу і соціальні біди. У міру розвитку цивілізації збільшуються масштаби вододефіциту і соціальних катастроф. Не що інше, як водний дефіцит, викликаний наслідками повторного засолення грунту, є причиною загибелі багатьох цивілізацій. Сьогодні ж за словами вчених, суспільство стоїть на порозі отримання прісної води з акваторій морів, океанів, заток і бухт. Багато країн світу вже зіткнулися з проблемою браку прісної води. Тому, опріснення морської води - один із кроків вирішення задачі.
Опріснення морської води - видалення з води розчинених у ній солей, щоб зробити її придатною для пиття або для використання в технічних цілях. Вміст солей в морській воді становить 3,5%, а в питній - 0,05%.
Процес очищення опріснення води складний і трудомісткий. Вміст у ній мікроорганізмів, концентрованих хімічних сполук найчастіше перевищує показники прісної неочищеної води, тому перед опрісненням, морська вода повинна пройти попередню очистку з метою видалення каламутності і кольоровості. Для цього застосовуються напірні або безнапірні освітлювачі, також можливе застосування мембранних фільтрів. Застосування попередньої фільтрації дозволяє знизити навантаження з фільтрів «опріснювачів», тим самим продовжити їх термін служби і знизити експлуатаційні показники.
Відмінністю є те, що морська вода піддатлива до очищення, завдяки тим методам, які застосовуються для її очищення. Досить поширеним є метод дистиляції.
Цей спосіб заснований на закипанні і паротворенні. Морську воду нагрівають до утворення пари, яка вилучається і охолоджується, як наслідок - вода придатна до вживання. Величезним недоліком цього методу є залишковий соляний розчин високої концентрації. Але для того, щоб він не приводив в непридатність трубопровід і сам дистиллятор, використовують багатокамерні дистилятори, і частково опріснену воду з соляним розчином скидають в море. Дуже важливим моментом є очищення морської води перед і після методу дистиляції.
Наступним методом опріснення морської води можна назвати - метод зворотного осмосу. Очищення води та опріснення відбувається за допомогою мембрани, проникною для води, але непроникною для солей та інших домішок, розчинених в морській воді, за допомогою системи водоочищення та водопідготовки. Основний недолік цього методу - мала кількість очищеної опрісненої води. Це можна пояснити: на виході вода вийде опріснена в тому випадку, якщо морську подати на мембрану під тиском, при цьому солі залишивши на інверсійній стороні мембрани. Це тиск називається осмотичним, він не повинен перевищувати допустимі норми, в іншому випадку може статися розрив мембрани або просочування солей, розчинених у морській воді.
Поряд з перерахованими вище методами опріснення морської води, слід зазначити метод заморозки - перетворення морської води в лід, без попадання розчинених в ній солей і метод електродіаліз, при якому вода проходить через камеру з електродами, приводячи катіони і аніони до розподілу на відповідних електродах. Головна перевага цього методу полягає в процесі використання хімічно і термічно стійких мембран, тим самим даючи можливість проводити опріснення при високих температурах.
Водоочищення опріснення води, не відрізняється від процесу фільтрації та очищення звичайної води, взятої з відкритої прісної водойми. Не залежно від методу очищення морської води, опріснена вода потребує застосування хімічних реагентів для зберігання підготовленої води в резервуарах, а також для транспортування її споживачеві. Залежно від технологічних процесів і застосовуваних хімічних реагентів, додатково можуть встановлюватися механічні або сорбційні фільтри.
На сьогоднішній день, опріснення морської води - це одночасно актуальна проблема й дорогий метод отримання чистої води, для застосування в індустрії й побуті.
